Використовуючи фотознімок у якості зображувального засобу і покладаючись на технічні прийоми багаторазової експозиції фотограми та фотопису, Лисицький створив плакати, обкладинки та композиції з потужною виразною силою. Усією світовою пресою відтворювався його фотоплакат першої радянської виставки у Швейцарії — скульптурно-монументальний образ хлопця та дівчини країни соціалізму.

Ще один фотомонтажний плакат Лисицького був створений для радянського відділу Міжнародної виставки гігієни у Дрездені. У зменшеному масштабі він також розташований на обкладинці оформленого художником путівника. Фотомонтаж зображує молодого худого робочого, у грудну клітину якого вмонтовано фото: два майстра, що працюють всередині круглого каркасу. У результаті неочікуваного взаємозв'язку двох різномасштабних фотографій виник новий образ. Фантастичний, споріднений з казковими гіперболами Маяковського.

При аналоговому способі фотомонтажу з фотографій вирізають потрібні частини зображення, підганяють їх шляхом збільшення під необхідний масштаб, склеюють на аркуші паперу, ретушують і потім перезнімають. Іншим варіантом є поєднання декількох негативів при друці. Яскравим прикладом є «Мерилін в образі Мао» (англ. Marilyn as Mao, інша назва — «Мерилін / Мао» (англ. Marilyn / Mao)), фотомонтаж, створений американським фотографом Філіпом Хальсманом в 1952 році і пізніше використаний багатьма відомими художниками в своїх картинах.

З розвитком комп'ютерної техніки з'явився цілий арсенал програмного забезпечення для фотомонтажу. Найбільш поширені програми для фотомонтажу — графічні редактори Adobe Photoshop, PaintShop Pro, Corel Photo-Paint, GIMP, Ulead PhotoImpact.

Цифрова фотографія дозволяє відразу використовувати відзнятий матеріал для цифрового фотомонтажу без попереднього сканування.

3D фотографіка (панорама) з широким кутом огляду, яка має значно більше можливостей, ніж стандартні об'єктиви (іноді навіть більше 180 градусів), а також фотографіка, що була отримана через технологію складання панорами із окремих кадрів. Може мати малий кут огляду і звичайне співвідношення сторін. Завдяки таким технологіям можна добре показати який вигляд мають об'єкти та дизайн приміщення або інтер'єру. До даного виду фотографіки належать 3D фотореконструкції старовинного міста.

При роботі в жанрі панорамної фотографії сьогодні використовуються цифрові фотоапарати, що мають режим панорамної зйомки, а також лінзи з ФР 24-80 мм. Створення панорамного фото відбувається в два етапи. На першому етапі відбувається зйомка окремих елементів майбутньої панорами. Фотографування здійснюється із застосуванням штатива. Фотокамера встановлюється таким чином, щоб нею можна було обертати точно навколо її вертикальної осі на спеціальній панорамній штативній основі. Далі робиться необхідне число вертикально розташованих кадрів. На другому етапі, за допомогою спеціальних програм, всі зняті елементи об'єднуються в один оглядовий знімок.

Для того, щоб згодом зібрати панорамне зображення, знімки слід робити з «перекриттям», розмір якого повинен приблизно дорівнювати половині кадру. В процесі фотографування обов'язковою умовою є суворе дотримання до горизонтальної оптичної осі і дотримання максимально однакових параметрів зйомки для кожного елемента. Якщо дані умови не будуть дотримані, то зібрати отримані кадри в одне зображення не вдасться. Зйомку всіх фрагментів фотографи намагаються здійснити за мінімум часу, щоб не відбулася зміна умов освітленості.

Монтаж здійснюється рограмним забезпеченням. Воно дає можливість «підчистити» всі помилки і неточності, які були допущені в процесі зйомки. Об'єднання окремих елементів здійснюється таким чином, щоб однакові спотворення знаходилися на однаковій відстані від оптичної осі. Під час складання дуже важливо, щоб всі деталі зображення максимально точно збігалися по глибині, різкості і освітленості. Деякі похибки прибираються за допомогою розмиття і ретушування кордонів елементів.

— це один з різновидів друку, в основі якого нанесення фарби на поверхню (матеріал) відбувається методом продавлювання через трафаретну форму. В свою чергу трафарети виготовлялись з тканин шовку, що власне і дало назву цій технології.

Шовкографія як метод нанесення малюнку була відкрита ще до нашої ери, тому цей вид поліграфічного друку вважається класичним, найдавнішим і найбільш практичним.

З самого початку відкриття (і до сьогодні) шовкографію використовували в основному для створення художніх творів. Так, для довідки, відомий американський митець лемківського походження Е́нді Во́ргол свої шедеври створював за допомогою шовкографії.

— це набір знімків, які можна переглядати за допомогою спеціального програмного забезпечення і яке дозволяє розглянути об'єкт зйомки з різних сторін. Найчастіше віртуальні об'єкти використовуються в вітринах інтернет-магазинів. Фотооб'єкти бувають двох видів багаторядні та однорядні. На відміну від однорядних, багаторядні дозволяють розглядати об'єкт не тільки в горизонтальній площині, а й у вертикальній.

(англ. Light graphic) — це техніка фотографії, заснована на зйомці в темряві і експонуванні сюжету за допомогою джерел світла, що переміщуються вручну, на тривалій витримці. При цьому світяться об'єкти і сліди від них можуть використовуватися в якості частини сюжету, або для освітлення інших предметів в полі зору фотоапарата.

Різновидом світлографіки вважається люмінографія, яка відрізняється тим, що рухаються не джерела світла, а фотоапарат; рух може бути хаотичним, якщо камеру тримають в руках, або упорядкованим, в разі її закріплення на будь-якому рухомому предметі, наприклад на автомобілі. До люмінографії відноситься зйомка нічного неба, коли зірки залишають на фотоматеріалі дуги концентричних кіл навколо нерухомої Полярної зірки через добове обертання Землі.